Хозарський каганат


У північно-східній частині Харківської області, в мальовничому куточку Вовчанського району, на березі Сіверського Дінця розташоване унікальне місце – Історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів».

Верхньосалтівський історико-археологічний комплекс та пам’ятки археології, що розташовані в його довкіллі, – один з найвідоміших в світі об’єктів салтово-маяцької культуру VІІІ-ІХ сторіч.

Для Харківської області салтівські старожитності середини VІІІ - середини Х сторіч н.е. вже давно є археологічним брендом – своєрідною «візиткою» харківської археології. Саме Харківщина разом з сусідніми районами областей Росії та України на сьогодні є однією з найбільш вивчених територій розповсюдження салтівських пам’яток.

Салтово-маяцька культура представлена різними типами пам’яток. Збереглися залишки численних поселень, кочовищ, городищ, відомі катакомбні і ямні могильники, випадкові знахідки речей та їхніх комплексів.

Основну й найбільш численну групу салтово-маяцьких пам’яток становлять поселення. У цей час на всій території поширення салтівської культури відомо близько 400 поселень і городищ, тільки на території сучасної Харківської області їх більше 100. Серед них Верхньосалтівський археологічний комплекс, який має винятково високу історико-культурну цінність.

Кожного, хто завітає до цього гостинного куточку, чекає цікава розповідь про стародавні часи, а також відвідання місць археологічних розкопок, цікаві майстер-класи від народних умільців, українська кухня та ще багато цікавого!

Наступний, найбільш широко представлений прошарок історії пов’язаний з часами раннього середньовіччя.

Колись саме тут, по берегах середньовічної річки Сігріс, проходив кордон між Хозарією та північними слов’янами. Декілька місцевих племен: поляне, северяне, вятичі були вимушені щорічно складати данину Хазарському каганату. Тому й знаходився тут головний адміністративний та політичний пункт Північно-Західної Хозарії – старовинне городище Савгар, в якому жили воїни-алани. За наказом хозар вони прийшли на ці землі у VII-VIII сторіччі нашої ери з Північного Кавказу.

Майже 250 років існувало це поселення, поки союз племен Хозарського каганату не загинув від внурішніх конфліктів та під натиском молодої Київської держави. Носії салтівської культури частково залишились та асіміліювали з місцевим населенням, а інші пішли на свою історичну батьківщину і залишили спогади про себе в унікальних експонатах музею.

Про звичаї, сімейний уклад та спосіб життя у період раннього середньовіччя розповідають знахідки археологів за майже 110 років дослідження поховальних катакомб, розташованих поруч з музеєм.